День встановлений за рішенням сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці, яка відбулася 3-20 червня 2002 року. Всесвітній день боротьби з дитячою працею був установлений задля привернення уваги громадськості до проблеми дитячої праці, а особливо, її найгірших форм: рабства і примусових робіт, праці в небезпечних умовах, залучення дітей у торгівлю наркотиками і заняттям проституцією.

Дитяча праця – це праця, виконання якої є небезпечним і шкідливим для дитини, заборонена міжнародним та національним законодавством. Саме проти такої праці, яка набула особливого поширення в епоху індустріалізації, спрямувала свою діяльність Міжнародна організація праці, однією з перших Конвенцій котрої була заборона використання праці дітей віком до 14 років на промислових підприємствах (1919). Згодом було ухвалено й інші конвенції, серед яких особливе місце посідає Конвенція №182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці», яку було ухвалено в 1999 році (Україна ратифікувала документ у жовтні 2000 року). За українським законодавством на роботу можна приймати з 16-річного віку (як виняток – у 14-15-річному віці, але лише за згоди одного з батьків, чи осіб, які їх заміняють).

За Конвенцією МОП, будь-яка форма праці, яка може з високою долею вірогідності зашкодити фізичному, психічному чи моральному здоров’ю дітей, їхній безпеці чи моральності не повинна виконуватися особами, які не досягли 18-річного віку.

За даними ООН, на сьогодні понад 218 мільйонів дітей у віці від 5 до 17 років змушені працювати, 152 мільйони є жертвами сучасного рабства, а 73 мільйони з них зайняті небезпечним працею. Найбільше - 71% - дитяча праця використовується у сільському господарстві, включаючи рибальство, лісове господарство та скотарство; 17% - у секторі послуг, 12% у промисловості, включаючи видобуток природних ресурсів.