Точна дата святкування Китайського Нового року розраховується згідно національного календаря Китаю. Свято включає ряд барвистих заходів, традицій, паради і салюти. Історія свята базується на стародавній легенді про люте чудовисько що приходило у Новий рік

Китайський Новий рік за традицією - Чунь цзе, що значить Свято весни, є для китайців самим головним святом, його відзначають вже більше двох тисяч років. Воно приходиться на перший новий місяць першого місяця року, між 12 січня і 19 лютого. З введенням григоріанського календаря це свято почали називати „святом весни”, щоб відділити його від Нового року за західним стилем. У побуті Чунь цзе називається „Нянь” (нянь - значить "рік").

За легендою Нянь – це страшне люте чудовисько з рогами на голові, що жило у древньому Китаї. Цілий рік він знаходився і глибині моря, і тільки в канун нового року виповзало з води, вривався в поселення, поїдав там худобу і губив людей. Тому селяни дуже боялися його і щорічно перед настанням Нового року цілими сім’ями полишали села і утікали в гори, щоб сховатися від страшного звіра Няня.

Одного разу перед Новим роком, коли селяни Тао хуа („квітки персика”), підтримуючи старих, з дітьми на руках залишали село, туди прийшов старий жебрак зі срібного кольору вусами. В одній руці він тримаю тростину, в іншій – торбу.

В цей час деякі селяни закривали вікна і запирали дім, інші збирали речі в дорогу, треті вели худобу, іншими словами, всі були зайняті і всі були в стурбовані, тому ніхто не звернув особливої уваги на цього старика. Тільки одна жінка дала йому трохи їжі і почала умовляти його скоріше залишити селище, щоб уникнути зустрічі з Нянем. Однак цей дідусь, усміхаючись, відповів: ”Дозвольте мені залишитися у вашому домі на ніч, і я вигоню Няня з села.”

Жінка з подивом подивилася на старого і помітила, що цей сивий чоловік з моложавим обличчям виглядає бадьорим та міцним, але все ж умовляла його сховатися з усіма від хижого Няня. Однак старий стояв на своєму, і жінці довелось піти одній.

Близько опівночі Нянь увірвався до селища. Цього разу він помітив, що у селі щось не так, як було раніше. З жахом помітив Нянь, що в одному домі горить вогонь, а двері пофарбовані червоною фарбою. А коли він добрався до входу у будинок, у дворі почувся тріск бамбукових хлопавок. Він не насмілився увійти у двір.

Виявляється, Нянь боїться червоного кольору, яскравого полум’я і гучного шуму. В цей момент ворота відчинились, з них вийшов старий у червоному халаті і голосно засміявся. Нянь сильно перелякався і втік.

На другий день селяни повернулися. Побачивши, що в їх домівках все уіле, вони дуже здивувались. Лише жінка зрозуміла, у чому справа, і розповіла односільчанам про обіцянку старця. Почувши цю розповідь, всі дуже зраділи, вдяглися у нові святкові одежі, поздоровляючи один одного з настанням спокою, щастя і благополуччя. Ця історія швидко поширилася у сусідні села, і всі узнали, як виганяти Няня.

С того часу щорічно в канун Нового року люди наклеюють на двері червоні парні надписи, запускають хлопавки, в домах горять вогні, люди не вкладаються спати всю ніч, що називається "шоу суй" – „оберігати рік”.

Ніч на Новий рік китайці називають „ніччю зустрічі після розставання”. Для них це сама важлива мить року. Вся родина збирається за святковим столом, який вирізняється багатством і різноманіттям страв. Це вихідні дні. Новорічна вечеря не обходиться без страв з курячого м’яса, риби і «доуфу» - соєвого творогу, який ми називаємо «тофу», тому що в китайській мові назви цих продуктів співзвучні зі словами, що означають „щастя” і „достаток”.

На півночі Китаю на Новий рік прийнято їсти пельмені (цзяоцзи), а на півдні - «няньгао» (шматочки, виготовлені з клейкого рису). Мешканці півночі віддають перевагу пельменям, бо слово (цзяоцзи) у китайській співзвучно зі словами „проводи старого і зустріч нового”. Крім того пельмені за своєю формою нагадують злитки золота срібла і символізують побажання багатства. З тієї ж причини мешканці півдня їдять «няньгао», що символізують поліпшення життя з кожним роком.